Анонс подій  

25 листопада 2017 р. о 10:00

Cемінар з підвищення кваліфікації адвокатів «Комп’ютерно-технічна, почеркознавча та лінгвістична експертизи»
Місце проведення:
м. Житомир,
вул. В. Бердичівська, 46/15, «Житомирський інститут медсестринства»
   

Правові потреби

   

Архів новин  

Листопад 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
30 31 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 1 2 3
   

Карта робочих місць адвокатів  

   

Корисні посилання  

Офіційне інтернет-представництво Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Міністерство юстиції України
koord c
   

На сайті 60 гостей та відсутні користувачі

   

Водій нехтує вашим правом на безоплатний проїзд і висаджує з маршрутки: Що робити?

Деталі

13.03.2017 - advokatУ Юрія з Житомира інвалідність ІІ групи. Він має право на безкоштовний проїзд у маршрутках, але постійно стикається з недобросовісними водіями. З 2012 року Юрій Іващук неодноразово звертався до представників місцевої влади, але жоден водій не поніс відповідальності за неправомірні дії. Після того, як у черговий раз йому відмовили у проїзді, коли було необхідно потрапити до лікарні, Юрій викликав поліцію, а згодом звернувся до Житомирського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Ведуча Лариса Денисенко у двадцять другій програмі третього циклу «Гена справедливості» на «Громадському радіо» розповідає про те, як адвокат системи БПД Юрій Гузовський відстояв право людини з інвалідністю на безоплатний проїзд та що потрібно робити, коли водій нехтує вашим правом на безоплатний проїзд та висаджує з маршрутки. А також як викликати та спілкуватися з поліцією, та як справа вирішується у судовому порядку.

Лариса Денисенко: Людей, які мають право на безоплатний проїзд, намагаються не брати або казати «двох вже возили, ви третій, виходьте», ситуації можуть бути різними. Як почалась ваша історія?

Юрій Іващук: История началась еще в 2012 году, когда мне дали группу. Получил я эту группу по уходу за ребенком с инвалидностью І группы – ДЦП с судорожным синдромом. Ему нужен постоянный уход, мы с женой менялись каждые пять лет – то она уходила на работу, то я. Одному очень тяжело.

Мы стали в очередь на получение льготной квартиры для ребенка с инвалидностью – наши жилищные условия не позволяли о нем заботиться, не было ни воды, ни туалета. Случилось так, что у ребенка, после долгого приема этих таблеток от судорожного синдрома, началось психическое расстройство.

Последние 10 лет за ним присматривал я, у жены было больше возможностей зарабатывать. Ребенок попал в психиатрическую лечебницу, а я с инсультом в больницу, потом сразу развился второй инсульт, разрыв аневризмы. Сначала мне дали ІІІ группу, и здесь я тоже самостоятельно добился, потом ІІ, хотя должна быть І. Но после этого меня перестали пускать в маршрутки. Обычно, я всегда ругался, с 2012 года ругался. Но сил не было – туда пойдешь, сюда, два-три дня поездил, неделю, и опять все сначала. Потом знакомый мне рассказал о Службе безоплатной правовой помощи.

Лариса Денисенко: А деякі ж водії вас пускали?

Юрій Іващук: Так.

Лариса Денисенко: Це більше людський фактор чи на водіїв впливало те, що казали, що маєте право їхати, можете показати всі належні документи?

Юрій Іващук: Даже люди выгоняют. Останавливается маршрутка, открываются двери, и водитель говорит, что никуда дальше не поедет. И люди начинают говорить «выходи». Некоторые просто платили за меня деньги, чтобы дальше ехала маршрутка. А я отстаивал свои права и права людей с инвалидностью.

Однажды я ехал в поликлинику – два раза в год должен проходить дневной стационар – зашел в маршрутку, показал удостоверение, а водитель просто заглушил мотор, сказав, что дальше никуда не поедет. Мужчина с заднего сидения подошел и заплатил за меня, как сейчас помню – дал водителю 10 гривен, тот ему сдачу. Я очень сильно перенервничал, мне стало плохо. Но до остановки я доехал, вышел и пошел. На улице снова стало плохо, прислонился к столбу. Молодая пара подошла, провели меня к поликлинике. Сделали мне диагностику, кардиограмму – прединсультное состояние.
Когда я еще находился в автобусе, я вызвал полицию, они нашли меня уже в поликлинике.

Лариса Денисенко: А викликали поліцію ви для чого?

Юрій Іващук: Зафиксировать, что меня не хотят везти. Но когда заплатили деньги, он поехал.

Лариса Денисенко: А це ви вперше викликали поліцію?

Юрій Іващук: Это первый раз. Я увидел по телевизору передачу, что бойцы АТО вызывали полицейских. У меня есть документы, что я обращался к начальнику транспортного управления ОДА, где-то в пределах сорока раз, но всегда одно и то же, ни одного водителя с 2012 года не наказали. После этого последнего случая нашли водителя, составили протокол.

Лариса Денисенко: Що у вас запитувала поліція?

Юрій Іващук: Спрашивали, как это случилось, что случилось. Я сказал, что они обязаны регистрировать такие случаи. Там был какой-то заместитель, говорит «да, я знаю, что такие истории бывают, но мы еще не готовы к этому».

После я побыл дома, пришел в себя, и пошел Киевраду узнать, на каком основании они дали распоряжение. Там есть такой начальник транспортного отдела Ткачук, сказали, что никакого распоряжения не давали, что срочно высылаем рейд на линию и будем проверять, действительно ли повешены такие объявления. Там висело объявление, что возят только людей с инвалидностью І группы.

Лариса Денисенко: Це водій сам собі повісив на маршрутку?

Юрій Іващук: Сказал, что хозяин ему сказал, и какое мое дело. Я попросил его прочитать, что написано на этом объявлении, я не вижу. Он ответил, что это мои проблемы, что я не вижу. Людей с инвалидностью считают изгоями. И я вот заметил, что часто сталкивают лбами ветеранов АТО и людей с инвалидностью. Вот бойцам АТО можно сколько угодно ездить, а для людей с инвалидность в нашем транспорте только два посадочных места.

Я увлекаюсь рыбалкой, но выехать практически не могу. Зимой практически не езжу, только по городу или если ребенок в больницу попадает. В пригородном транспорте сделали льготу 50% на проезд с 1 октября по 15 мая. Но, насколько я знаю, закон не запрещает летом тоже ездить, и должно быть бесплатно в радиусе 50 километров. Но в транспортном управлении мне говорят, что это частный перевозчик, а не государственный. Так поставьте тогда государственные автобусы, зачем нам частники, которые отказываются возить людей с инвалидностью и бойцов АТО.

Лариса Денисенко: Чи мають бути різні правила для приватних і державних, комунальних перевізників, якщо вони погіршують права людей?

Юрій Гузовський: Відповідно Закону України про основи соціальної захищеності людей з інвалідністю, люди з інвалідністю І і ІІ групи, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують людей з інвалідністю І групи мають право на безоплатний проїзд у пасажирському міському транспорті, окрім таксі. Пільгове перевезення людей з інвалідністю мають здійснюватися усіма транспортними підприємствами, незалежно від форми власності та підпорядкування.

Лариса Денисенко: А ці квоти – я їх теж часто чую у Києві – є два місця на маршрутку і не можна брати більше, наскільки вони правомірні?

Юрій Гузовський: Я вважаю, що вони неправомірні. От у нашій ситуації пану Юрію потрібно було під’їхати до лікувального закладу. І якщо він буде чекати маршрутку, водій вирішує питання, це неправомірно. Людей з інвалідністю повинні провозити всі, відповідно до закону.

Лариса Денисенко: А це оголошення, про яке згадував пан Юрій щодо зменшення кола осіб, які мають право на безоплатний проїзд, наскільки це правомірно?

Юрій Гузовський: Ці дії являються незаконними, оскільки звуження дії прав не допускається Конституцією України і законами.

Лариса Денисенко: Хто має право це оскаржити?

Юрій Гузовський: Тут виходить така ситуація, що людина, яка вважає, що її права порушені, має право звернутися у правоохоронні органи або до суду, щоб вирішити дану проблему. Що і зробив пан Юрій.

Лариса Денисенко: А коли ви викликали поліцію, вони складали якийсь протокол, опитували когось?

Юрій Іващук: Этого я не видел, но история того дня на этом не закончилась. Я считаю, что нужно обращаться только в суд, потому что на месте местная власть ничего не решает. Сколько раз я не обращался в транспортное управление, к депутатам, на горячую линию раз тридцать – ни разу никого не наказали. Просто идет отписка, отписка, отписка. Поэтому я сейчас буду сразу звонить на горячую линию, чтобы присылали письма, а потом в суд.

Когда я обратился в суд, меня очень хорошо приняли, внимательно. Я объяснил, что не могу писать, ничего не вижу – во всех государственных учреждениях мне говорили, что это ваши проблемы, идите, ищите кого-то, пусть вам помогут – мне в суде помогли. Девочки написали заявление, прочитали мне, я услышал, подписал. Очень внимательно отнеслись, и сказали ждать вызова. Не ходите, не звоните, мы сами с вами свяжемся. Да, действительно, мне очень быстро, в течение двух недель перезвонили.

Лариса Денисенко: З юридичної точки зору – як, на якому етапі потрібно реагувати? Яку документи готувати до суду? Як проходив сам судовий процес?

Юрій Іващук: Коли пан Юрій звернувся до Центру правової безоплатної допомоги, і справа потрапила до мене – вона мене, дійсно, схвилювала. Адже людина їхала у лікарню, а їй відмовили у проїзді. У першу чергу, ми почали збирати докази. Маючи докази, суд буде виграшний. Потрібно мати всі документи, які засвідчують статус особи. Також потрібна доказова база, що водій відмовляє пасажиру у безкоштовному проїзді – або свідчення пасажирів, або, як зробив Юрій Володимирович, викликати працівників поліції, які можуть приїхати, зафіксувати дані обставини, опитати пасажирів, водія. Ці матеріали фіксуються, зберігаються у поліції, потім через суд ми отримали ці документи, і це стало нашою доказовою базою.

Лариса Денисенко: Це був протокол? Як потрібно спілкуватися з поліцією?

Юрій Гузовський: Вот я вызвал полицию, но сделал одно нарушение. В суде адвокат стороны ответчика говорит, а вы же ехали в маршрутке. А надо выходить на остановке, где вас выгоняют, непосредственно там вызываете полиция. При приезде полиции на остановку вы говорите, давайте догоним маршрутку – вы знаете, где у него конечная – и вы с полицейскими следуете за этой маршруткой, запоминая ее номер. На конечной остановке они берут пояснение у водителя и у меня. При этом я просил полицейских, чтобы они делали видеосъемку того объявления, о котором мы говорили. Но они опять-таки не предупредили меня, что оно сохраняется только в течение месяца.

После этого случая у меня был еще один инцидент, я уже написал в полицию, чтобы они сохранили запись на протяжении трех месяцев. Я опять же могу прийти и написать, чтобы продолжить. Эту видеосъемку они дают по запросу судьи.

Лариса Денисенко: Пане адвокате, тобто у цьому випадку було достатньо пред’явити документи, які посвідчують статус пана Юрія, тим самим засвідчують його право на безоплатний проїзд, а також матеріали поліції? Чим завершилося судове засідання, що було написано у постанові суду? Я знаю, що ви вимагали відшкодування моральної шкоди, що з цим?

Юрій Гузовський: У даному випадку, чим більше доказів, тим більш успішною буде справа. Моя порада – якщо є свідки, навіть поспішають, немає часу, просто обмінятися телефонами. Вони бачили ці обставини і можуть засвідчити це у суді. Так було і у нашому випадку. Дійсно, суд поставився до нас дуже позитивно, задовольнив позов, визнав право Юрія Володимировича на безкоштовний проїзд у автомобільному міському транспорті, і стягнув з відповідачів моральну шкоду.

Лариса Денисенко: Від персонально водія чи компанії?

Юрій Гузовський: Від компанії, а вже компанія має право звернутись до суду у порядку регресу, щоб стягнути це відшкодування з водія.

Лариса Денисенко: Які докази цікавили суд у частині задоволення моральної шкоди?

Юрій Гузовський: На мою думку, звичайно, була відшкодована мала сума. Чому суд так вирішив, я не можу коментувати.

Лариса Денисенко: А яка сума була відшкодована?

Юрій Іващук: 1050 гривень.

Юрій Гузовський: Ми просили 3000 гривень, однак вийшло по 350 гривень з маршруту.

Лариса Денисенко: Наскільки я розумію, ви зараз маєте продовження таких інцидентів, попри затверджене і підтверджене ваше право, поновлене судом на прикладі трьох інших перевізників? Що з цим робити?

Юрій Гузовський: Моя думка, що не потрібно зупинятися, так само фіксувати всі ці випадки, звертатися до суду і вимагати, щоб він стягував більші кошти з перевізників. Таким чином, я думаю, перевізник буде задумуватися. Як видно з нашого прикладу, перевізники не оскаржували даного рішення, визнали, що вони були неправі.

Юрій Іващук: Я сейчас борюсь именно с пригородным транспортом, с городским еще как-то можно решить. Вся загвоздка у нас с облгосадминистрацией. Я уже в этом году был на нескольких приемах. А еще там закон какой-то неправильный – с 1 октября по 15 мая. Если я сейчас не могу выйти на улицу, как я могу передвигаться, ездить этим транспортом. А когда приходит лето, я уже должен платить 100 %, мне сказали. Это мне сказал так Крысюк.

Единственное, что я знаю – когда мне выдавали удостоверение, там стоит печать – я имею право с 1 октября по 15 мая право на льготы в междугородном транспорте, но никак  не в пригородном. А у нас в ОДА включили и пригородный. Они закон, как захотели, так трактуют. Потому что наш руководитель управления заинтересован в перевозчиках, а никак не людях. А у нас психиатрическая больница, куда я к сыну езжу, находится за знаком «Конец города», вот уже начинается пригородный транспорт. По городу они берут три гривны, а там уже пять.

Я уже слышал в свой адрес, и что хату мне подожгут, и что я мешаю им работать, на меня в суд подадут, и в маршрутке №108 мне уже водитель сказал, что у нас город маленький, а у меня зубы плохие, их надо повыбивать, а у него память хорошая.

Лариса Денисенко: Наскільки прирівнювання приміського транспорту до міжміського є виправданим?

Юрій Гузовський: Я думаю, що права повинні бути однакові, що у міському, так і у приміському транспорті.

Лариса Денисенко: Чи є якесь офіційне тлумачення таких речей, чи облдержадміністрація, зокрема і транспортні департаменти, роблять це на власний розсуд?

Юрій Гузовський: Ці обставини повинні регулюватися законами.

   

Antiraider

   

Вакансії в Мінюсті

   

Безоплатна правова допомога

   

Переселенцям

   

Мобільні консультативні пункти

   

   

Щодо безвізового режиму  

щодо безвізового режиму

   

Проект Мінюсту 'Я маю право!'

   
   

Безоплатна правова допомога

   

Дайджест БВПД

   

Учасникам АТО

   
   
   

Інформаційний дайджест  

Дайджест БВПД

   
   
   

Графік виїзних прийомів МЦ  

Графік виїзних прийомів

   

Адвокатам  

Адвокатам

   
© 2014 Житомирський обласний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги | При використанні матеріалів сайту посилання обов'язкове
Розробка: Троценко Сергій | admin@ legalaid.gov.ua